ЗАТКА́ТИ1, тчу́, тче́ш, док., перех.
1. Покрити суцільно тканим візерунком або вплести яку-небудь смугу, нитку і т. ін. в тканину.
2. перен. Затягнути, повити що-небудь. Тіні од виноградних лоз заткали густим візерунком золоті ризи садків (Коцюб., II, 1955, 408); Паморозь заткала усі ліси дивовижними іскристими парусами (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 795); Дощ все заткав у сітку (Пера., II, 1958, 233).
3. діал. Виготовити що-небудь способом ткання; зіткати. Сама наймисливіша ткаля не затче такої рясної плахти (Мирний, IV, 1955, 316).
ЗАТКА́ТИ2 див. затика́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 353.