ЗА́ТКНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заткну́ти. Господар.. поставив баньку з холодною водою, заткнуту свіжою травою (Іщук, Вербівчани, 1961, 10); Там стояв чорний глечик із густим, запашним молоком, заткнутий широченною скоринкою з хліба (Ю. Янов., II, 1954, 131); Рот заткнутий — не наказав відіткнути (Гончар, Таврія.., 1957, 623); Шевченкова гора од Дніпра має фігуру половини обруча, котрого переламані кінці заткнуті в землю (Н.-Лев., II, 1956, 382); Він.. мацає порожнього рукава, заткнутого за пояс (Кучер, Дорога.., 1958, 158); // за́ткну́то, безос. присудк. сл. У вікні над ліжком вибиту шибку було заткнуто подушкою (Перв., Материн.. хліб, 1960, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 353.