ЗАТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. Пас. мин. ч. до затоло́чити. * Образно. У поросі люди, як той шпориш придорожній, затолочені сильним, багатим (Коцюб., II, 1955, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 355.