ЗАТОМИ́ТИ, омлю́, о́миш, док., перех., розм. Довести до знемоги, знесилля; замучити, стомити. Учепися ти йому за серце, затоми ти його, зануди (Чуб., І, 1872, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 355.