Що oзначає слово - "затон"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗАТО́Н, у, ч.

1. Місце, затоплене водою річки, озера, що розлилися, або спокійна, тиха затока річки, озера. Та не йду шляхом, або стежками, а все манівцями. Все понад річкою, іноді через затони й бридьма, наче справді русалка (Барв., Опов.., 1902, 367); Гусей шумливі табуни Напровесні чи пізно восени Злітаються над ставу тихе лоно І каламутять голубінь затону (Рильський, II, 1956, 24).

2. Спеціально захищене від течії і льодоходу місце або природна затока річки, пристосовані для ремонту чи зимової стоянки суден. Три дзвінки, гудок, пароплав відшвартовується і виходить з канівського затону (Гур., Через замети, 1961, 60); Вкривається кригою Дніпро. Закінчилася навігація на водній магістралі, флот став по затонах на зимівлю (Рад. Укр., 15.XII 1953, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 355.