ЗАТО́ПЛЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до затопи́ти1. Настя дивилася в затоплену грубу (Вовчок, Вибр., 1937, 101); // зато́плено, безос. присудк. сл. Затоплено піч для вечері (Граб., І, 1959, 590).
ЗАТО́ПЛЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до затопи́ти2. Вдосвіта з великими труднощами стали підпливати човном до затопленого села Загребелля (Довж., Зач. Десна, 1957, 484); Все його [Лиса Микити] тіло було затоплене в фарбі (Фр., IV, 1950, 92); Трамвай доїхав до гарної, затопленої вишневими садами околиці (Сенч., Опов., 1959, 161); Наш син затоплені кораблі з моря піднімає (Донч., VI, 1957, 27); // зато́плено, безос. присудк. сл. Дощ без устанку лив осінь і літо; Луки затоплено, трави побито (Граб., І, 1959, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 355.