ЗАТОРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Почати торготіти; затарахкотіти. Заторготіла в сінях залізна клямка (Донч., IV, 1957, 126); Заторготіло долото по залізу, зашарудів пісок по емалі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 26); // чим, у що. Застукотіти, загуркотіти. Катерина в кутку заторготіла кочергою (Чорн., Потік.., 1956, 76); У двері заторготіли. Старша дружка підійшла і суворо запитала: — Хто там? (Хижняк, Д. Галицький,1958,149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 357.