ЗАТО́ЧУВАЛЬНИК, а, ч., техн. Той, хто заточує (див. зато́чувати1 ) що-небудь. Заточування [різців] звичайно виконують заточувальники (Різальні інстр.., 1959, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 357.