ЗАТРАЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗАТРА́ЧУВАТИ, ую уєш, недок., ЗАТРА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех.
1. Використовувати, витрачати час, сили, гроші і т. ін на що-небудь з певною метою. Краще б було, якбі всі люди говорили однією мовою, не треба б було затрачувати часу на те, щоб вивчитися чужим мовам (Мирний, V, 1955, 306); Навряд чи й варто стільки труда затрачувать.., щоб.. прочитать дві-три скучні і сухі брошурки… (Л.. Укр.,У, 1956, 135); Карбованець можна затратити в різних господарствах і навіть в різних галузях одного колгоспу з різною ефективністю (Ком. Укр., 5, 1960, 62).
2. діал. Втрачати що-небудь. Полум’я натхнення.. погасає, затрачую голос душі (У. Кравч., Вибр., 1958. 255); Як перевозився до Борщева, то і ті листи затратив (Стеф., III, 1954, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 358.