ЗАТРІ́ПАТИ, аю, аєш, док. Почати тріпати, робити швидкі рухи чим-небудь; замахати. На високому дубі.. затріпала крилами якась птиця (Н.-Лев., II, 1956, 310); Олександра заверещала не своїм голосом та затріпала чорними руками (Коцюб., І, 1955, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 360.