Що oзначає слово - "затріщати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗАТРІЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док.

1. тільки 3 ос. Почати тріщати, видавати різкий сухий звук, утворюючи тріщини або ламаючись, розриваючись на частини. Змагався довго Дуб, стогнав, не подавався, А далі затріщав, зломився і — упав… (Гл., Вибр., 1957, 203); Сухар.. затріщав у нього під міцними зубами (Вас., І, 1959, 82); Крига скресла, затріщала, і буйна вода затопила все (Кучер, Голод, 1961, 449); Двері були наглухо забиті. Але під дружним двобічним натиском не витримали і затріщали (Гончар, III, 1959, 260); // Почати тріщати під час горіння. Затріщала, піднялася вогнем солома. Чайченко руками забив огонь (Стельмах, І, 1962, 168); // Почати створювати різкий шум, тріскотняву безперервними ударами, стуками і т. ін. (про механізми). За селом затріщали кулемети (Панч, В дорозі, 1959,243); //Різко залунати, зазвучати (про дзвінки, постріли і т. ін.). Раптом відразу оглушливо затріщали сигнальні дзвінки (Баш, Вибр., 1948, 234); Затріщали гвинтівочні постріли (Ткач, Крута хвиля, 1956, 79); // Сповнитися тріском або шумом, звуками, що нагадують тріск. Вибухи застугоніли зовсім близько, вода піднялась фонтанами, весь ліс затріщав (Гончар, І, 1954, 438); // Почати співати, стрекотати, видавати різкі звуки (про птахів, комах). Соловейко.. защебетав, залящав, зачиркав, засвистав, затріщав… (Кв.-Осн., II, 1956, 40); Засвистів дрізд на своїй тоненькій флейті, затріщала кедрівка (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 58).

Вого́нь затріща́в — про звуки, що супроводжують горіння. Кухар вкинув в окріп рибу й підклав у вогонь очерету. Огонь запалав і затріщав (Н.-Лев., II, 1956, 222); Мор́оз затріща́в — значно посилився холод. Відшуміли снігові бурани, на поля лягли глибокі сніги, затріщали знамениті водохресні морози (Збан., Сеспель, 1961, 185); Ти́снути (сти́снути і т. ін.), аж кістки́ затріща́ли (затріща́ть) див. кі́стка.

2. тільки 3 ос., перен. Почати руйнуватися, зазнаючи розпаду, поразки і т. ін. Коли фронт затріщав і райх став валитися, ув’язнених з таборів почали направляти на заводи (Рибак, Час.., 1960, 363).

3. перен., розм. Заговорити швидко, скоромовкою. Прислужник затріщав, називаючи кожну страву (Мирний, III, 1954, 268); Вирвався чийсь нетерплячий голос із гурту; за ним затріщали інші, як сухе бадилля, розгораючись на вітрі (Вас., І, 1959, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 361.