ЗАТУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАТУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАТУПИ́ТИ, туплю́, ту́пиш; мн. зату́плять; док., перех. Робити що-небудь тупим. Воїн затупив клинка в глухому бої (Рудь, Дон. зорі, 1958, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 365.