ЗАТУРБО́ВАНО. Присл. до затурбо́ваний 2. — Тікайте, паничу! — шепнула якась [дівчина] затурбовано Щурові на ухо (Вас., І, 1959, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 366.