ЗА́ТХЛІСТЬ, лості, ж.
1. Неприємний запах гнилі, сирості. — І страву з неї [дощової води] варите? — І страву варимо… Тільки в борщ треба цибулі та часнику багато накришувати, щоб затхлість усю перебити… (Гончар, Таврія, 1952, 29).
2. перен. Відсталість, рутинність. Ідея абсолютизму, бюрократичне «чинопочитаніє», затхлість.. — от чим характеризується тодішня, навіть краща, частина галицької інтелігенції (Коцюб., III, 1956, 29); Життя повітових чиновників обмежувалося дріб’язковими інтересами, які вбивали живу душу, благородні волелюбні поривання. На всьому лежала печать затхлості, відсталості, консерватизму (Іст. укр. літ., І, 1954, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 368.