ЗАТІСНИ́Й, а́, е́, розм. Надто тісний. Громада, хоч і бачила, що школа вже затісна.., та не хотіла ніяк виставляти [ставити] нову (Март., Тв., 1954, 454); Дідам, дівчатам, хлопцям смаглочолим Ці стіни клубу, мабуть, затісні (Мал., За .. морем, 1950, 167); Газда Ланкевич обтер долонею лисину, поправив на шиї затісний комір вишиваної гуцулки (Д. Бедзик, Студ. Води 1959, 157); * Образно. На щастячко те ясне затісні серденько-груди… (У. Кравч., Вибр., 1958 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 352.