ЗА́УМ, у, ч. Зайве, непотрібне мудрування; нісенітниця, безглуздя. Якою бідною була б вона [музика], віддана на поталу тим, хто, відірвавшись від джерел народних, творить абстрактний заум! (Мист., 5, 1963, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 373.