ЗАФУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм.
1. Те саме, що зафо́ркати 1.
2. перен. Те саме, що зафо́ркати 2. У дворі зафуркотів «вілліс» (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 147); // Почати літати з шумом. Зафуркотіли над нашими головами кажани (Фр., II, 1950, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 375.