ЗАХАЛЯ́ВНИЙ, а, е. Який зберігається за халявою. Нишком записував він [Т. Шевченко] свої твори в малесенькі книжечки, ховаючи їх за халяву чобота (звідси й назва захалявні») (Іст. укр. літ.. І, 1954, 247); Ще не кипів куліш і, дожидаючи, поки він звариться, всі поважно сьорбали захалявними ложками з іншого казанка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 375.