ЗАХИ́ЩЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. захисти́ти.
2. рідко. Те, що захищав, стоїть на перешкоді руху, наступу або небажаному чи шкідливому впливу кого-, чого-небудь; захист.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 380.