ЗАХЛО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАХЛО́ПНУТИ, ну, неш, док., перех. Різко, зі стуком що-небудь зачиняти, закривати. — Добре у вас налагоджена служба,— сказала вона, сідаючи в машину і сильно захлопуючи залізні дверцята (Собко, Срібний корабель, 1961, 136); Поручик.. сердито захлопнув книжку (Смолич, Мир.., 1958, 162); Зірвався вітер і з тріском захлопнув віконницю (Галан, Гори… 1956, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 382.