ЗАХЛЮ́ПАТИ2, ає, док. Почати хлюпати, створювати характерні звуки плескоту (звичайно про рідину). Линув дощ, рясний, веселий, благодатний, ..зарокотала, захлюпала по ярах вода (Тют., Вир, 1960, 84); // безос.— Десанти, в човни! Засвистівши по піску, човни стрілами влітали в воду… Заплюскотіло навкруги, захлюпало… (Гончар, III, 1959, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 383.