ЗАХОЛО́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до захоло́нути, захоло́ти. Понасходились народи Кобзаря того почути і диханням гріли серце, у негодах захололе (Гур., Друзі.., 1959, 6); // у знач. прикм. Він випив залпом майже півсклянки захололого чаю (Жур., Вечір.., 1958, 148); Попеляста, кольору захололих зливків сталі «Победа» весело проскочила по проспекту (Загреб.. Спека, 1961, 97); А на колінах важко перед ним Вклякала жінка, поглядом смутним Вдивляючись у риси захололі (Перв., II, 1958, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 390.