ЗАХУ́КАНИЙ, а, е, рідко. Який запотів, укрився вологою або краплинами пари (перев. про скло). Вільною рукою.. вона щось креслила по захуканій шибці (Кучер, Прощай.., 1957, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 394.