ЗАЦІПЕНІ́ННЯ, я, с.
1. Стан за знач. заціпені́ти. Перше.., що опанувало Ніну, коли прочитала Павлову телеграму, було заціпеніння. Так, так, заціпеніння, під впливом якого вона не могла ні говорити, ні рухатись, ні навіть міркувати (Добр., Тече річка.., 1961, 210); Довго стояв Орлюк у тяжкому заціпенінні (Довж., І, 1958, 326).
2. біол. Стан різкого зниження життєдіяльності деяких видів тварин, зумовлений змінами у навколишньому середовищі (холодом, посухою і т. ін.). У глибокому заціпенінні взимку перебувають холоднокровні тварини (Наука.., 1, 1962, 61); Ніч личинки [саранових] проводять на рослинах у стані заціпеніння. Ранком, як тільки починає пригрівати сонце, личинки пробуджуються від заціпеніння і починають живитись (Захист рослин.., 1952, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 397.