ЗАЧЕ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачеса́ти. На лоб і на вуха йому падав гладко зачесаний русявий чуб (Ткач, Крута хвиля, 1956, 93); Перед ним сидів панич, як маківка, ..з розкішним кучерявим волоссям, зачесаним набік (Н.-Лев., І, 1956, 177); Вбігає Жура, зачесана й причепурена для театру (Коч., II, 1956, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 403.