ЗАЧУДО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАЧУДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Дуже дивуватися. Я дуже зачудувався, побачивши між ними [робітниками] прогнаного вчора муляра (Фр., І, 1955, 228); — Звідки ви знаєте, батечку, як звуть мого собаку ? — зачудувався Прудивус (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 467); // Захоплюватися, милуватися. Я відчув себе супроти нього [Карпа] мізерією і пригноблено потакав його балачці, зачудовувався з його енергійних рухів (Досв., Вибр., 1959, 402); Один раз я бачила вас у парадному вбранні, то аж зачудувалася, який ви гарний та величний (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 72); Проник якось Олексич і до Блакитного озера, того самого озера, що нині Лебединим називається. Глянув на нього — і зачудувався, замилувався водою джерельною, берегами кучерявими (Міщ., Сіверяни, 1961, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 410.