ЗАЧІ́ПЛИВИЙ, а, е. Який зачіпає, задирає; задерикуватий. Той голосний, зачіпливий настрій, який перед хвилею виявляв себе такими криками, тепер пройшов (Фр., VI, 1951, 334); // Який ображає. В його круглому оці — друге візник зажмурив — в голосі, в кутиках уст — було зачіпливе щось, образливе (Коцюб., II, 1955, 377).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 407.