ЗАШИРО́КИЙ, а, е, розм. Ширший, ніж потрібно, ніж звичайно. Маленьким терпужком обережно порозпилював [Марко] рівчачки, далі йому здалося, що середня борідка [ключа] трохи заширока; він злегенька підпиляв і її (Мик., II, 1957, 326); З восьмого року життя мала Дарка кілька коричневих веснянок на дещо заширокому носикові і свої мрії, про які не знав світ (Вільде, Повнол. діти, 1960, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 414.