ЗАШЛЮ́БИТИ, блю, биш; мн. зашлю́блять; док., перех., заст. Одружити. Ах мати, не знати, чи рада тому, може тя [тебе] зашлюбить кому іншому? (Чуб., V, 1874, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 416.