ЗАШМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Шмагаючи, дуже побити.— Кондратович віку мені збавив, до полусмерті зашмагав канчуками (Стор., І, 1957, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 416.