ЗАШМО́РГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зашморгну́ти. Врешті таша поверх каючка була туго зашморгнута, натягнута на дуги (Досв., Вибр., 1959, 410); Опанасенко розв’язав в’язанку і вийняв звідти скручений сувоєм шкурлат. Розгорнув його, і Дмитро з здивованням побачив, що вся шкурка була обнизана щільно зашморгнутими кисетами (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 714); // зашмо́ргнуто, безос. присудк. сл. Зелені фіранки на дзеркальних вікнах вагона зашморгнуто, але вони закривали вікно лише знизу до половини (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 416.