ЗАШУГА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Почати шугати. І перед моїми очима ніби по Дніпрі заворушились козацькі чайки, зашугали птицями по воді, миготять, як стріли (Н.-Лев., III, 1956, 307); Принишкло, засмутилося наше село. В небі жовтокрилими шуліками зашугали ворожі літаки (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 419.