ЗАЩЕ́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до защеми́ти. Ота його безталанна, защемлена куркульськими ланами десятинка, ..усім, усім відрізнялася від нового наділу (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 192); // заще́млено, безос. присудк. сл. Вирізано шматок кори і защемлено жука-рогача (Ю. Янов., IV, 1959, 46).
∆ Заще́млена гри́жа, мед.— грижа, що зазнала защемлення.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 420.