ЗАЩІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЩЕПНУ́ТИ, щепну́, ще́пнеш, док., перех., чим, на що і без додатка.
1. Брати що-небудь на гачок, защіпку і т. ін. — У нас із вами по суті одна й та ж справа,— сказав Яків Степанович, защіпаючи саквояж.— Ви навчаєте, а ми лікуємо (Збан., Малин. дзвін, 1958, 74); Москаль схопивсь, гуркнув дверима й защепнув защіпкою (Н.-Лев., І, 1956, 466); Чіпка ввійшов у двір. Галя зачинила хвіртку, защепнула й повела в свою хатину (Мирний, І, 1949, 339).
2. Застібати гачки, гаплики і т. ін. (на одязі).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 421.