ЗБАДЬО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗБАДЬО́РИТИ, рю, риш, док., перех. і без додатка. Робити бадьорим, бадьорішим. Посеред річки плюскався [Оверко] в прозорій воді, що збадьорювала і немов додавала сили (Горд., II, 1959, 129); Веселий вигляд гетьмана збадьорював козацькі ушиковані до бою лави (Кач., II, 1958, 442); Дівчину кидало то в жар, то в холод. Якби не Устин Павлюк, що з лагідною усмішкою збадьорював її, певне б розплакалася (Горд., Дівчина.., 1954; 9); Зустріч двох колон.. якось одразу взаємно посилила, збадьорила людей (Гончар, Таврія.., 1957, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 426.