ЗБА́ЛУВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зба́лувати. Стало здаватись Павлові (взагалі не збалуваному жіночою ласкою), що саме про таку дівчину він і мріяв завжди (Головко, II, 1957, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 427.