ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, іє. Док. до безлю́дніти. Вже давно затих, збезлюднів сквер. Всі завулки — темні і німі (Вирган, В розп. літа, 1959, 186); Пустками зосталися їхні хати, збезлюдніли садки та городи над рідним Хоролом… (Гончар, Таврія, 1952, 198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 427.