ЗБУ́ДНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що збу́дливий 2. До кімнати увірвався животворчий, відсвіжений грозою, збудний запах квітучих яблунь (Кач., Вибр., 1953, 324); Під збудний перелив мелодії, в якій теплилась радість нового життя, набігала широка, світла дума (Рад. Укр., 12.III 1949, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 455.