ЗБУДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до збудува́ти. Уласові дали невелику хатинку на задвірку, де були збудовані стайні (Н.-Лев., III, 1956, 296); Солдат, що дожив до перемоги, має право знати, як збудований світ і чого йому бракує (Сміл., Сад, 1952, 12); Самостійність мого пера не дає мені бути рядовим у літературі, писати в рамках чужої програми, покорятись чужим, у всякім разі не моєю думкою збудованим планам (Л. Укр., III, 1952, 686).
Мі́цно (краси́во, бездога́нно і т. ін.) збудо́ваний-який має міцну (красиву, бездоганну і т.ін.) будову тіла (про людину). Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій кучмі (Коцюб., І, 1955, 341); Вася стояв, ..облитий ясним промінням ласкавого вранішнього сонця. Воно пестило його маленьке, красиво збудоване засмагле тіло (Собко, Скеля.., 1961, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 455.