ЗБІ́ГАНИЙ, а, е. Який збігався, виснажився. [Юда:] Я дбав про харч, про хату для гурту цілого.., а сам голодний, збіганий, як пес, їв облизні! (Л. Укр., III, 1952, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 439.