Що oзначає слово - "зв'язка"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗВ’Я́ЗКА, и, ж.

1. Зв’язані, скріплені мотузкою і т. ін. або нанизані на неї які-небудь однорідні предмети; в’язка. Козаки конопатили човни, обладнували борти протиштормовими зв’язками очерету (Добр., Очак. розмир, 1965, 83); Випаленими дорогами мчать важкі машини.., навантажені величезними зв’язками труб (Роб. газ., 23.IX 1965, 2); Данько помахав, подзенькав у повітрі зв’язкою запасних підків (Гончар, II, 1959, 40); // розм. Які-небудь речі, зібрані і зв’язані у вузол, пакунок; клунок. Стояв перед Кирилом молодий парубок і держав у руці щось кругле, у білу хустину загорнене.. Христя перехилилась у вікно і взяла у парубка зв’язку (Мирний, III, 1954, 356).

2. спец. В’яжуча речовина або суміш речовин чи якісь інші засоби, що міцно зв’язують, сполучають, скріплюють що-небудь з чимось. Шліфувальний круг являє собою пористе тіло, що складається із шліфувальних зерен, зв’язаних між собою цементуючим матеріалом — найчастіше керамічною зв’язкою (Токарна справа.., 1957, 125); Вона [ікряна руда] складається майже виключно з оолітів.. без глинистої зв’язки (Наука.., 8, 1959, 7); Припавши вухом до землі, він чув, як гримить, наближаючись, танк, як брязкають сталеві зв’язки гусениць (Собко, Шлях.., 1948, 182).

3. спец. Щільна сполучна тканина, що скріплює суглоби або з’єднує окремі органи тіла між собою. Черепашки розкриваються завдяки пружності зв’язки, яка сполучає стулки на їх спинному боці (Зоол., 1957, 29); Однією з форм пошкодження кінцівок є розтягнення зв’язок суглобів, особливо часто надп’ятково-гомілкового (Лікар. експертиза , 1958, 69).

∆ Голосові́ зв’я́зки див. голосови́й.

4. грам. Допоміжне дієслово, яке є частиною складеного присудка. Дієслівна зв’язка..— слово, яке втрачає своє лексичне значення, але зберігає формально-граматичні властивості дієслова (спосіб, час, особу, число) і використовується для утворення складеного присудка (Сл. лінгв. терм., 1957, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 503.