ЗВА́БНИЙ, а, е. Те саме, що звабли́вий. Ключниця Ярина довго дивилась на ці звабні вогні (Скл., Святослав, 1959, 82); Після темного і вогкого тунелю парк, що розкинувся біля мосту, здавався звабним і привітним (Цюпа, Назустріч.., 1958, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 457.