ЗВЕ́РШЕННЯ, я, с., книжн.
1. Дія за знач. зверши́ти. Театральне мистецтво має всі можливості.. духовно озброювати народ, окрилювати його на звершення історичних справ (Рад. Укр., 21.VІІІ 1956, 1); Гетьман розумів значення подвигу, на який його кликала історія. Передбачав і величезні, майже непереборні труднощі його звершення (Довж., III, 1960, 80); // Здійснення великих замірів, задумів, справдження високих надій, бажань, сподівань. Уперед до звершення замірів, Що поклав дев’ятнадцятий вік (Граб., І, 1959 394); Сьогодні день настав, коли Надії звершення сягли (Бажан, Роки, 1957, 232).
2. тільки мн. Важливі справи, діяння, подвиги. Радянський народ здійснює нечувано гігантські звершення, нестримною ходою прямує до комунізму (Літ. газ., 9.VІІІ 1960, 1); Передавали музику Шостаковича. В мужніх звуках лунала героїка неповторного часу, ритм титанічних звершень народу (Дмит., Обпалені.., 1962, 103); // Досягнення, успіхи. У нашого народу вже стало традицією зустрічати вибори до Рад новими звершеннями у праці (Ком. Укр., 2, 1963, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 468.