ЗВИРОДНІ́ЛИЙ, а, е.
1. Який погіршився в своїй природі, втратив цінні властивості, якості попередніх поколінь. Крізь тупу самовдоволеність цієї есесівської родини, крізь звироднілі риси їх облич, проступала холодна жорстокість певних своєї правоти моральних дегенератів (Коз., Гарячі руки, 1960, 66).
2. перен. Який занепав, втративши попередній характер, зміст. В повісті ["Основи суспільності» І. Франка] показано звиродніле життя графської родини з її цинізмом, брехливістю, моральним здичавінням (Іст. укр. літ., І, 1954, 549); Радянська література допомагає всім чесним людям світу в їх боротьбі проти реакційної ідеології і моралі, проти звироднілої буржуазної літератури з її проповіддю ненависті до людини (Укр. літ., 10, 1957, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 473.