ЗВИТЯ́ЖНІСТЬ, ності, ж., уроч. Властивість за знач. звитя́жний 1. У народній мислі і мистецтві море здавна було синонімом щасливого, вільного життя, сміливої звитяжності й відважної боротьби (Довж., III, 1960, 85); Стенька Разін гуляв по Волзі з своїм товариством, втілюючи в собі силу й звитяжність розгніваного трудового народу (Рад. Укр., 22.IX 1950, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 475.