ЗВОЛОЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зволожні́ти; // у знач. прикм. Коваль потер скроні долонями, торкнувся рукою зволожнілого волосся (Собко, Срібний корабель, 1961, 176); Дмитро, притулившись гарячим лобом до зволожнілого скла, дивився в оповиту темрявою далину (Автом., Щастя.., 1959, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 495.