ЗВУГЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Згорівши, обгорівши, зітлівши, перетворитися на вугілля. * Образно. Заплющує [Дарка] очі на те, що її серце вже звугліло від туги за ним (Вільде, Б’є восьма, 1945, 117).
2. Почорніти від вогню, диму і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 498.