ЗВУКОВІДТВО́РЮЮЧИЙ, а, е, спец. Який відтворює звук. Завданням звуковідтворюючої електроакустичної апаратури є перетворення електричної енергії низькочастотних струмів у механічну енергію звукових коливань повітря (Осн. радіотехн., 1957, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 501.