ЗВУКОІЗОЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.
1. Сукупність заходів, які запобігають проникненню звуків, шумів. Утеплений різноколірний лінолеум, гіпсоцементна підкладка під підлогу сприятимуть підвищенню звукоізоляції між поверхами (Веч. Київ, 30. XI 1966, 1).
2. Здатність матеріалу, речовини протистояти проникненню звуків, шумів. Звукоізоляція каменю пиляльних вапняків значно вища, ніж у цегли (Компл. використ. вапняків.., 1957, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 501.