Що oзначає слово - "звучний"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗВУ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який чітко і виразно звучить; гучний і чистий. Драматична поема «Ярослав Мудрий» написана легким, звучним віршем, образною мовою (Укр. рад. драм.., 1957, 84); Звучний голос.

2. Який видає чисті, дзвінкі звуки. Чому на чернігівські бандури великий попит? Тому, що вони звучні, легкі, красиві (Знання.., 1, 1966, 17).

3. перен. Пишномовний, багатообіцяючий. — Альфа! Альфа, сюди! — Худюча Альфа, що мала таке звучне ім’я, прищуливши вуха, подалася на той поклик (Збан., Ліс. красуня, 1955, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 502.